Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) оприлюднило тематичну доповідь про сексуальне насильство в контексті повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.
Документ охоплює період з 24 лютого 2022 року до 31 липня 2026 року та узагальнює результати багаторічного моніторингу й документування сексуального насильства Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні.
У доповіді проаналізовано масштаби, форми та закономірності сексуального насильства, обставини, за яких воно вчинялося, категорії постраждалих, а також питання запобігання таким порушенням і притягнення винних до відповідальності.
1004 задокументовані випадки — але це не повний масштаб насильства
Загалом у доповіді йдеться про 1004 задокументовані випадки сексуального насильства.
Із них 984 випадки сталися в період з 24 лютого 2022 року до 31 липня 2026 року, а ще 20 випадків сталися до 2022 року, але раніше не були задокументовані УВКПЛ.
При цьому поняття «випадок» у доповіді означає одну постраждалу особу, а не один окремий епізод насильства.
Одна людина могла зазнати сексуального насильства неодноразово. Зокрема, деякі цивільні жінки зазнавали багаторазових зґвалтувань, а військовополонені — повторного примусового оголення, побиття або ураження електричним струмом статевих органів, у тому числі в різних місцях утримання.
Саме тому ООН не називає загальної кількості окремих епізодів сексуального насильства.
Крім того, УВКПЛ наголошує: задокументовані дані є репрезентативними, але не вичерпними, оскільки сексуальне насильство залишається значною мірою недоповідомленим.
Сексуальне насильство як метод катування
Один із ключових висновків доповіді стосується використання сексуального насильства щодо людей, які перебували в умовах несвободи.
УВКПЛ встановило широке застосування сексуального насильства представниками російської влади щодо українських військовополонених, утримуваного медичного персоналу та цивільних осіб — як чоловіків, так і жінок — на окупованих територіях України та в Російській Федерації.
Такі порушення фіксувалися фактично на всіх етапах перебування людини в неволі:
- під час захоплення або затримання;
- під час переміщення;
- при доставленні до місць утримання;
- під час допитів;
- протягом подальшого утримання, зокрема під час обшуків та прийняття душу;
- безпосередньо перед обміном або звільненням.
ООН задокументувала зґвалтування, у тому числі групові, замахи на зґвалтування, сексуальне насильство, калічення статевих органів, ураження електричним струмом і побиття статевих органів, примусове оголення, побиття та застосування електричного струму до оголених людей, погрози сексуальним насильством та інші форми сексуалізованого приниження.
УВКПЛ дійшло висновку про використання сексуального насильства як методу катування та інших форм жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Більшість задокументованих постраждалих — чоловіки
Один із важливих висновків доповіді — сексуальне насильство в умовах війни стосується не лише жінок і дівчат.
Більшість задокументованих постраждалих — чоловіки, насамперед українські військовополонені та цивільні чоловіки, які перебували в місцях несвободи.
Саме в умовах утримання сексуальне насильство часто застосовувалося разом з іншими формами катувань і жорстокого поводження. Серед задокументованих форм — ураження електричним струмом та побиття статевих органів, примусове оголення, сексуальне насильство, погрози зґвалтуванням або кастрацією та інші форми сексуалізованого приниження.
Поза контекстом утримання, на окупованих Російською Федерацією територіях України, постраждалими від сексуального насильства були переважно жінки та дівчата.
УВКПЛ задокументувало щодо них зґвалтування, зокрема групові, замахи на зґвалтування, сексуальне насильство, примусове оголення, погрози сексуальним насильством та інші його форми.
Таким чином, обставини та форми насильства відрізнялися, але серед постраждалих були чоловіки, жінки та діти.
Чому 1004 випадки не показують реального масштабу сексуального насильства
Цифру 1004 не можна сприймати як загальну кількість людей, які зазнали сексуального насильства внаслідок війни.
Доповідь відображає ті випадки, які УВКПЛ змогло задокументувати та перевірити відповідно до своєї методології.
Сексуальне насильство залишається значною мірою недоповідомленим. Крім того, можливості його документування обмежує відсутність доступу УВКПЛ до окупованих територій України, а також до українських військовополонених і цивільних осіб, які утримуються Російською Федерацією.
Тому встановлені ООН випадки дають можливість визначити форми, обставини та закономірності сексуального насильства, але не його повний масштаб.
Важливо також пам’ятати, що один «випадок» у статистиці УВКПЛ означає одну постраждалу особу, яка могла зазнавати сексуального насильства неодноразово.
Отже, 1004 задокументовані випадки — це не 1004 окремі епізоди насильства і не оцінка загальної кількості постраждалих.
Ключові рекомендації ООН
УВКПЛ наголошує, що доповідь має сприяти національним і міжнародним зусиллям для забезпечення правди, справедливості та відшкодування для постраждалих, а також запобігання повторенню таких порушень.
Документ містить рекомендації сторонам збройного конфлікту, компетентним державним органам та міжнародній спільноті щодо припинення і запобігання сексуальному насильству, проведення ефективних розслідувань, притягнення винних до відповідальності, забезпечення відшкодування та комплексної підтримки постраждалих.