З 2 серпня 2026 року змінюються правила зарахування страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Набирає чинності Закон України № 4851-IX від 09.04.2026, який має вирішити одну з найпоширеніших проблем при оформленні пенсії – коли людина працювала офіційно, але через заборгованість роботодавця зі сплати страхових внесків ці періоди не зараховувалися до страхового стажу.

 

Що змінилося

До 2 серпня 2026 року до страхового стажу зараховувалися лише ті періоди роботи, за які було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відтепер окремі періоди роботи можуть бути зараховані до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком, якщо роботодавець не сплатив страхові внески, за умови одночасного виконання таких умов:

  • у роботодавця є заборгованість зі сплати страхових внесків; 
  • роботодавець нарахував страхові внески за відповідний період;
  • роботодавець своєчасно подав звітність, яка підтверджує нарахування внесків у сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок.

 

Приклад

Особа досягла 60 років у 2026 році та має 31 рік страхового стажу (у 2026 році для призначення пенсії за віком потрібно мати не менше 33 років страхового стажу).

Водночас особа ще 2,5 року офіційно працювала, але роботодавець не сплатив за цей період страхові внески. 

При цьому за цей період внески були нараховані, подано належну звітність, а несплата пов’язана із заборгованістю роботодавця. У такому разі ці 2,5 року будуть зараховані для визначення права особи на пенсію. Загальний страховий стаж особи становитиме 33,5 року, що дає право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років.

 

Встановлено, що органи Пенсійного фонду України тепер зобов’язані допомагати громадянам у збиранні документів, необхідних для призначення або перерахунку пенсії, зокрема:

  • інформувати про способи підтвердження страхового стажу;
  • роз’яснювати можливість встановлення періоду роботи через суд, якщо це необхідно;
  • сприяти витребуванню документів, необхідних для призначення пенсії.

 

Визначено, що для підтвердження періодів роботи до запровадження персоніфікованого обліку основним документом залишається трудова книжка.

Якщо трудової книжки немає або записи в ній є неповними чи неточними, стаж може підтверджуватися іншими доказами, зокрема:

  • даними Реєстру застрахованих осіб;
  • довідками, наказами, особовими рахунками, відомостями про виплату заробітної плати;
  • документами, що підтверджують банківські виплати заробітної плати;
  • письмовими трудовими договорами та іншими документами про роботу;
  • архівними документами;
  • показаннями не менше ніж двох свідків, які знали заявника за спільною з ним роботою;
  • рішенням суду про встановлення періоду перебування у трудових відносинах та характеру виконуваної роботи.