29 вересня 2025 року президент росії підписав закон про денонсацію Європейської конвенції щодо запобігання катуванню та поводженню чи покаранню, що принижує гідність людини.
Це черговий крок у процесі виходу росії з міжнародної системи захисту прав людини, який почався після її виключення з Ради Європи.
Вихід росії з Ради Європи
16 березня 2022 року росію виключили з Ради Європи через повномасштабне вторгнення в Україну.
Відповідно до рішення Комітету міністрів Ради Європи, вона перестала бути учасницею Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 16 вересня 2022 року.
У росії тоді ухвалили закон, який скасував дію рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), ухвалених після 15 березня 2022 року, та позбавив їх статусу обов’язкових для російських судів.
Попри це, ЄСПЛ продовжує розглядати понад 17 000 скарг проти росії, які стосуються порушень, вчинених до цієї дати.
Що передбачала Конвенція щодо запобігання катуванню
Європейська конвенція щодо запобігання катуванню була ухвалена на підтримку положень Європейської конвенції про права людини.
Вона зобов’язувала держави-учасниці:
-
утримуватися від катувань, нелюдського чи принизливого поводження;
-
співпрацювати з Європейським комітетом із запобігання катуванням (ЄКЗК);
-
надавати Комітету вільний доступ до місць несвободи для проведення регулярних або раптових перевірок.
Саме цей механізм дозволяв міжнародним експертам відвідувати тюрми, колонії та інші місця позбавлення волі, перевіряти умови утримання і публікувати звіти.
Фактичне знищення механізму контролю
Після 16 вересня 2022 року росія вже не підпадала під дію Європейської конвенції про права людини, а відтак і зобов’язання щодо Конвенції проти катувань стали формальними.
ЄКЗК не мав змоги працювати в росії — відвідування місць несвободи не проводилися, а у 2024 році Комітет офіційно повідомив, що росія не співпрацює та блокує доступ його експертів.
Таким чином, ще до денонсації росія фактично руйнувала міжнародний превентивний механізм, не допускаючи зовнішнього контролю за ситуацією з катуваннями.
Наслідки денонсації
Після офіційного виходу з Конвенції ЄКЗК втрачає повноваження перевіряти місця несвободи в росії.
Це означає:
-
відсутність незалежного міжнародного контролю;
-
посилення безкарності у системі російських в’язниць;
-
ускладнення збору доказів катувань та нелюдського поводження;
-
зростання ризиків для цивільних і військовополонених, зокрема на тимчасово окупованих територіях України.
Фактичний контроль залишається лише за Федеральною службою виконання покарань (ФСВП) та російськими судами, що не забезпечують об’єктивності чи незалежності.
Хоча Конвенція передбачає, що денонсація набирає чинності через 12 місяців після повідомлення Ради Європи, малоймовірно, що росія дотримуватиметься цієї норми.
Відомо, що рф блокує навіть доступ Міжнародного комітету Червоного Хреста до місць утримання військовополонених.
Масові катування українців
За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, близько 90% українських військовополонених у російському полоні зазнали катувань та поводження чи покарання, що принижує гідність людини та поводження чи покарання, що принижує гідність людини, – їх били, морили голодом, не надавали медичної допомоги, принижували.
За інформацією Офісу Генерального прокурора України, на окупованих територіях і в самій росії виявлено 176 стаціонарних місць несвободи та понад 120 тимчасових “транзитних точок”, де катують українців.
Інші міжнародні механізми лишаються чинними
Варто розрізняти дві різні угоди:
-
Європейську конвенцію щодо запобігання катуванню (денонсовану росією);
-
Конвенцію ООН проти катувань, яка залишається чинною.
Механізми ООН, зокрема право на подання індивідуальних скарг до Комітету ООН проти катувань, продовжують діяти.
Відповідальність залишається
Денонсація не звільняє росію від міжнародної відповідальності.
Катування військовополонених є воєнним злочином відповідно до Женевських конвенцій і Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Документування злочинів триває іншими каналами, і притягнення винних залишається можливим.
Що має робити Україна
Україна повинна:
-
продовжувати співпрацю з ЄСПЛ у справах, що стосуються подій до вересня 2022 року;
-
посилювати національні механізми документування воєнних злочинів;
-
підтримувати діяльність громадських і правозахисних організацій, що фіксують катування;
-
домагатися міжнародної ідентифікації осіб, причетних до катувань і керівників місць несвободи.
Вихід росії з Європейської конвенції щодо запобігання катуванню — це черговий крок у самоізоляції держави, яка прагне приховати власні злочини. Але міжнародна відповідальність за катування і воєнні злочини залишається неминучою.