В 20-х числах 2014 року, після того як Революція Гідності перемогла злочинний режим Віктора Януковича та Україна отримала можливість побудувати нову європейську країну, росія вирішила не відпускати нас від зони свого впливу. Задля цього на півострів Крим, на якому була розташована військова база Чорноморського флоту рф, були введені війська без розпізнавальних знаків, яких потім назвали «зеленими чоловічками». Вони розпочали захоплення найважливіших урядових та інфраструктурних об’єктів, перекрили шляхи між материковою Україною та Кримом для того, щоб не допустити протидію з боку української влади та забезпечити собі міцний фундамент для подальшого приєднання Криму до себе.
В ніч з 26 на 27 лютого 2014 року, після масштабного протесту проукраїнських активістів біля ВР Криму російські військові взяли під свій контроль будівлю Верховної Ради Криму, входи до неї були забарикадовані ящиками, бочками та уламками якихось конструкцій. Того ж дня кримський парламент, депутатів якого зганяли російські спец призначенці на позачергове засідання, відправив у відставку уряд автономії та призначив новим прем’єр-міністром Сергія Аксьонова, лідера партії «Русское единство» — основної проросійської партії в Криму, яка мала в минулому мінімальну підтримку серед населення АРК.
Також в цей день було прийнято рішення, що буде проведено всекримський референдум 25 травня 2014 року на якому підіймалось наступне питання: «Автономна Республіка Крим має державну самостійність та входить до складу України на основі договорів і угод». За офіційними даними проголосували «ЗА» проведення нього 61 із 64 присутніх депутатів, проте за повідомленням проукраїнських активістів на цьому засіданні не було навіть кворуму (більше 50 депутатів), а тому росіянам доводилось фальсифікувати голоси за допомогою карток-дублерів.
Невдовзі змінилася як дата проведення референдуму щодо статусу регіону, так і основне питання, яке порушувалось на ньому. Спочатку дату пересунули на 30 березня, опісля на 16 березня 2014 року. Жителі Криму мали відповісти на один із двох варіантів:
- «Чи підтримуєте ви возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації?»
- «Чи підтримуєте ви відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року та статус Криму як частини України?»
При цьому варіант збереження статусу Криму в складі України в межах чинної на той момент Конституції України відсутній, що одразу давало зрозуміти, що цей референдум не буде об’єктивним і направлений на «приєднання» півострова до росії.
Безпосередньо референдум проводився в умовах фактичної російської окупації, що викликало сумніви в його легітимності. Українські засоби масової інформації піддавалися переслідуванням, а проукраїнським активістам довелось виїхати з Криму через загрозу власному життю. Майже всі українські органи влади вже не функціонували на території Криму, а тому можна сказати, що цей референдум був всього лиш «ширмою» для легалізації окупації Криму росіянами. На кожній з виборчих дільниць за свідченнями очевидців було декілька осіб в міліцейській формі та в камуфляжі, які слідкували за громадським порядком та перебігом голосування, для того щоб ті, хто голосував, обрали «правильний» варіант.
За офіційними даними, явка склала 83,1%, а 96,77% учасників висловилися за входження Криму до складу росії. Проте за свідченнями очевидців ажіотажу, який повинен бути при такій явці не відмічалось, а опісля 11 ранку на виборчих дільницях майже не було осіб, які збирались голосувати. За незалежними оцінками відмічалось, що явка складала трохи більше 30%.
Сама ж процедура голосування відбувалась з чисельними порушеннями, за застарілими виборчими списками. Наприклад, на референдумі могла проголосувати російська журналістка, яка мала сімферопольську прописку, а журналіст телеканалу «ATR», який не був включений у виборчі списки, мав змогу проголосувати одразу на декількох виборчих дільницях. Також можна відмітити, що цифри були підігнані спеціально в результатах «референдуму».
Вже за пару днів, 18 березня 2014 року, в Москві було підписано договір про «приєднання» Криму до росії. І дотепер, вже 11 років потому, Крим залишається окупованою українською територією, але ми впевнені, що в майбутньому український прапор знову буде майоріти над урядовими будівлями в кожному куточку Криму!
Палієнко Матвій, Український центр захисту прав людини.