1. Контекст: реальність війни

Проєкт Цивільного кодексу №15150 не враховує реалій війни. Сьогодні в Україні:

  • мільйони внутрішньо переміщених осіб;

  • сотні тисяч військовослужбовців;

  • тисячі зниклих безвісти;

  • велика кількість загиблих, чию спадщину ще не оформлено;

  • мільйони громадян, які фізично не можуть користуватися своїм майном.

У таких умовах класичні цивільно-правові механізми без спеціальних запобіжників стають небезпечними.

2. Як саме проєкт створює ризики

2.1. Посідання — фактичне захоплення

Проєкт дозволяє:

  • встановлювати контроль над майном через фактичні дії (огородження, користування, обробка);

  • надавати такому контролю юридичне значення.

Для військового це означає: поки він на фронті, хтось може фактично зайняти його майно й отримати процесуальний захист як «посідач».

2.2. Захист посідача проти власника

Посідач отримує право:

  • подавати позови;

  • вимагати повернення контролю;

  • утримувати майно до компенсації витрат.

Власник (військовий або його родина):

  • змушений судитися;

  • має доводити своє право на майно;

  • ризикує платити за «утримання» свого ж майна.

2.3. Набувальна давність

10 років користування → право власності.

У мирний час це технічний інструмент, а у воєнний — потенційна схема.

Особливо небезпечно для:

  • військових, які довго служать;

  • зниклих безвісти;

  • родин загиблих;

  • людей, які виїхали або не можуть повернутися.

2.4. Відсутність воєнних запобіжників

Проєкт НЕ передбачає:

  • зупинення строків для військових;

  • захисту майна ВПО;

  • спеціального режиму для окупованих територій;

  • захисту спадкового майна загиблих;

  • автоматичних гарантій для родин військових.

Це означає, що держава не враховує очевидного: відсутність власника є вимушеною, а не добровільною.

3. Хто під найбільшим ризиком

  • Безпосередньо: військовослужбовці, родини військових, родини зниклих безвісти, родини загиблих.

  • Додатково: ВПО, біженці, спадкоємці, мешканці окупованих територій.

 

4. Можливі наслідки, якщо проєкт ЦК стане законом:

  1. Військовий служить на фронті.

  2. Його будинок чи землю починає використовувати інша особа.

  3. Огороджує парканом, обробляє, «доглядає».

  4. Через суд заявляє про посідання.

  5. Потім — про добросовісність.

  6. Потім — про винесені витрати.

  7. Далі — про набувальну давність.

У підсумку: законний власник змушений боротися за своє ж майно і ризикує програти справу.

5. Що це означає для держави

Це не лише приватна проблема, а й питання:

  • довіри військових до держави;

  • соціального контракту;

  • справедливості;

  • післявоєнної стабільності.

Якщо держава не гарантує збереження майна військового — вона порушує базовий принцип справедливості.

Проєкт ЦК №15150 у запропонованому вигляді створює реальний ризик втрати майна військовослужбовцями та їхніми родинами через механізми посідання, набувальної давності та відсутність воєнних запобіжників.

Держава не має права допустити ситуацію, коли військовий, який захищає країну, буде змушений ще й через суд захищати власний будинок.