Проєкт Цивільного кодексу України №15150 – це не просто черговий закон. Це фундаментальний акт, який визначатиме правила життя українців на десятиліття вперед.
Йдеться про документ, який регулює:
- право власності на житло, землю, бізнес;
- спадкування;
- сімейні відносини;
- персональні дані та репутацію;
- цифрову сферу;
- доступ до інформації;
- межі приватного життя.
Водночас цей проєкт уже ухвалений ВРУ у першому читанні та готується до другого, що створює ризик його прийняття без належного аналізу та обговорення.
1. Ключова проблема проєкту
Головна небезпека полягає не в самій ідеї оновлення кодексу. Проблема в тому, що під виглядом «європеїзації» та «цифровізації» у проєкті закладено системне зміщення балансу: від захисту громадянина – до захисту фактичного контролю, реєстрового запису та ресурсної переваги.
Фактично виграє не той, хто має право, а той, хто має доступ до:
- реєстрів;
- судів;
- адвокатів;
- інформаційних ресурсів.
2. Системні ризики для громадян
2.1. Інформаційна сфера: ризик «очищення біографій»
Норми про право на забуття, цифровий образ та інформаційний спокій можуть перетворитися на інструмент приховування корупційного минулого, видалення суспільно важливої інформації і тиску на журналістів та аналітиків.
Це створює ризик знищення відкритих даних як інструменту безпеки.
2.2. Удар по відкритих даних та антикорупційній інфраструктурі
Проєкт ставить під загрозу:
- OSINT-інструменти – методи та сервіси для збору й аналізу інформації з відкритих джерел: соцмереж, реєстрів, мап та сайтів;
- журналістські розслідування;
- перевірку контрагентів;
- аналітичні системи.
У результаті виграють шахраї, фіктивні компанії та корупційні структури.
2.3. «Цифрова приватність» бізнесу як інструмент непрозорості
Надання юридичним особам прав на «цифровий образ» означає:
- можливість блокувати поширення інформації;
- ускладнення перевірки бізнесу;
- зменшення прозорості ринку.
3. Майнові ризики — найбільш небезпечний блок
3.1. Посідання як новий механізм фактичного захоплення
Проєкт вводить концепцію: фактичний контроль = юридично значущий статус.
Це означає, що зайняття, огородження й обробка землі можуть створювати юридичні наслідки навіть без права власності.
3.2. Захист посідача проти власника
Посідач отримує право:
- вимагати повернення контролю;
- подавати позови;
- утримувати майно до компенсації витрат.
Власник може бути змушений:
- доводити своє право на майно;
- платити тому, хто контролював його майно.
3.3. Набувальна давність в умовах війни
Механізм: 10 років користування → право власності
У мирній державі — це технічний інструмент.
У воєнній Україні — це потенційний інструмент рейдерства.
3.4. Найбільш уразливі категорії
Під загрозою:
- військовослужбовці;
- ВПО;
- біженці;
- мешканці окупованих територій;
- спадкоємці;
- одинокі літні люди.
Їхнє майно може стати об’єктом «тихого захоплення».
4. Ризики для суспільства та держави
4.1. Вразливість природних та культурних ресурсів
Через недосконалі реєстри під загрозою опиняються ліси, узбережжя, пам’ятки та землі громад.
4.2. Розмиті правові категорії
Поняття «доброзвичайності» створює залежність права від суб’єктивної оцінки суду та простір для маніпуляцій.
4.3. Відкат у правах людини
Проєкт:
- зберігає механізми обмеження дієздатності;
- створює ризики для жінок;
- не враховує сучасні стандарти прав людини.
Найбільш небезпечним є не одна норма, а комбінація механізмів:
- Інформаційне очищення.
- Майнова легалізація через факт і строк.
- Судова невизначеність.
- Послаблення захисту вразливих верств населення.
Разом це формує модель, де захищений не власник, а той, хто контролює ситуацію!
Проєкт Цивільного кодексу №15150 у запропонованому вигляді створює системні ризики для прав громадян, відкриває можливості для зловживань та може призвести до втрати майна, обмеження доступу до інформації та ослаблення демократичних інститутів.
До другого читання критично важливо:
- Обмежити право на забуття.
- Захистити відкриті дані та журналістику.
- Прибрати «приватність» бізнесу.
- Переписати інститут посідання.
- Зупинити строки набувальної давності для воєнного майна.
- Захистити природні та культурні ресурси.
- Усунути розмиті правові категорії.
- Привести блок прав людини до міжнародних стандартів.
Цей кодекс може стати не кодексом захисту громадянина, а кодексом захисту того, хто має контроль, ресурси та вплив.