Війна в Україні забрала десятки тисяч життів захисників і поставила перед державою надскладне завдання — повернути додому тіла полеглих та встановити їхні імена. Репатріація тіл відбувається через обмін з росією за посередництва міжнародних гуманітарних організацій. Але найскладніший етап — це ідентифікація.
Деякі тіла приходять у відносно збереженому стані, але більшість тіл повертається у сильно пошкодженому чи фрагментованому вигляді. Це наслідок:
- авіаударів, артилерійських обстрілів, пожеж;
- тривалого перебування на відкритому повітрі;
- неналежного зберігання.
Нерідко один мішок може містити частини тіл кількох різних осіб. Це значно ускладнює ідентифікацію.
Методи ідентифікації
- Візуальна — можлива лише у виняткових випадках, коли тіло збереглося.
- Особисті речі, жетони, документи — рідко зберігаються.
- ДНК-експертиза — основний метод. Саме він дозволяє встановити особу навіть за невеликими фрагментами.
- Стоматологічні картки, медичні записи — додаткові джерела для підтвердження.
Процес займає від кількох тижнів до кількох місяців, оскільки результати ДНК порівнюють із національною базою зразків від родичів.
Система ідентифікації в Україні
До 2022 року судово-медичні лабораторії працювали в межах кримінальних та цивільних справ — кілька тисяч випадків на рік. Повномасштабна війна змінила ситуацію кардинально:
- створено Національний банк ДНК-профілів військових та родин зниклих безвісти;
- відкрито та розширено лабораторії у Києві, Дніпрі, Львові, Харкові та інших містах;
- закуплено новітнє обладнання для швидкого аналізу біоматеріалу;
- розроблено стандарти роботи з масовими похованнями та ексгумаціями.
Сьогодні Україна має одну з найсильніших у Європі систем ДНК-ідентифікації, яка дозволяє встановити особу навіть у найскладніших випадках.
Міжнародна допомога
Розвиток цієї системи став можливим завдяки партнерській підтримці:
- США — передали сучасне обладнання та підготували експертів.
- Нідерланди — поділилися досвідом після розслідування катастрофи MH17.
- Німеччина — допомогла у роботі з масовими похованнями (Буча, Ізюм).
- ICMP (Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти) — допомагає створювати єдину базу ДНК.
- Польща, Литва, Чехія — надавали обладнання, реагенти, організовували стажування для українських експертів.
Скільки чекають родини
За словами міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка, повна ідентифікація може тривати до 14 місяців. Родини, які втратили близьких навіть два-три роки тому, часто ще чекають можливості поховати їх із гідністю.
Алгоритм такий:
- Родині повідомляють про попередній збіг.
- Після 100% підтвердження ДНК видають свідоцтво про смерть та висновок ідентифікації.
- Призначається час і місце поховання.
Процес ідентифікації загиблих українських військових є надзвичайно складним через стан тіл і масштаб втрат. Водночас Україна створила одну з найсучасніших у Європі систем ДНК-експертиз. Завдяки міжнародній допомозі та власним інвестиціям більшість тіл сьогодні можна ідентифікувати, хоч цей процес і потребує часу. Найголовніше — кожен загиблий має повернутися додому під своїм ім’ям, а родини повинні отримати можливість поховати Героїв із честю.