Мобілізація у період війни є необхідним інструментом для забезпечення обороноздатності держави. Водночас вона не може здійснюватися ціною порушення фундаментальних прав і свобод громадян. Конституція і закони України, а також міжнародні правові акти встановлюють чіткі межі допустимих дій державних органів. Коли ці межі порушуються, виникає загроза не лише окремим людям, а й довірі суспільства до самої мобілізаційної системи.
Незаконне затримання
Без рішення суду або перелічених законом підстав затримання є свавільним (ст. 29 Конституції України ).
Порушення права на свободу пересування
Людину не можна доставляти до ТЦК проти її волі, якщо немає законних підстав.
Порушення права на гідність і заборона жорстокого поводження
Будь-які силові дії, примус сісти в авто, тиск, образи — порушують ст. 28 Конституції України та ст. 3 Європейської конвенції з прав людини.
Порушення права на приватність
Огляд речей, зйомка без згоди, вилучення документів — незаконні дії, якщо їх здійснює ТЦК.
Відсутність законних процедур = правова невизначеність
Коли офіційні правила підмінюються “внутрішніми інструкціями” ТЦК, громадяни опиняються у стані правової невизначеності:
- важко зрозуміти свої права;
- відсутні механізми оскарження;
- держава діє не як гарант прав, а як силовий інструмент тиску.
Як наслідок – підрив довіри до мобілізаційної системи, що особливо небезпечно у період війни, коли суспільна єдність є критичною.
Що потрібно робити державі
- Чітке розмежування повноважень ТЦК та поліції. ТЦК мають виконувати лише військово-адміністративні функції, а правоохоронні дії залишаються у компетенції поліції.
- Запровадження бодікамер та їх обов’язкової роботи. Відеофіксація дій посадових осіб забезпечує прозорість та можливість контролю.
- Створення механізму незалежних скарг. Окрема платформа чи гаряча лінія для фіксації випадків перевищення повноважень ТЦК.
- Навчання персоналу ТЦК стандартам прав людини:
- свобода пересування;
- стандарти ООН щодо поводження з цивільними;
- принципи пропорційності та необхідності.
Дії ТЦК, які виходять за межі закону, — перевірка документів, затримання, доставляння осіб чи відсутність бодікамер — є порушенням принципу законності. Вони створюють високі ризики дискримінації, свавілля та перевищення повноважень.
Такі практики суперечать стандартам прав людини та підривають довіру громадян до державних інституцій. Для збереження легітимності мобілізаційної системи держава має забезпечити: чіткі процедури, наявність бодікамер, розмежування повноважень, ефективні механізми оскарження.
