Під час воєнного стану відсутність доступу до нотаріуса не позбавляє військовослужбовця права оформити заповіт. Законодавство України передбачає випадки, коли такі документи можуть бути посвідчені не нотаріусом, а іншими уповноваженими посадовими особами, і вони матимуть таку ж юридичну силу, як нотаріально завірені.
Хто може посвідчити заповіт
Під час воєнного стану заповіти військовослужбовців ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів та органів цивільного захисту можуть посвідчувати:
- Командир (начальник) відповідного формування, органу, установи або військового навчального закладу (якщо у місці дислокації немає нотаріуса);
- Інша особа, уповноважена командиром (начальником).
- Начальник госпіталю, головний лікар, його заступник з медичної частини, старший або черговий лікар (якщо військовий перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі чи іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я).
Цей документ після посвідчення надсилається через відповідні органи до Міністерства юстиції України або його територіального органу для реєстрації у Спадковому реєстрі.
Основні вимоги до заповіту
Заповіт повинен відповідати таким критеріям:
- складається особисто, а не через представника;
- має бути у письмовій формі;
- повинен містити місце і час складення, а також дату і місце народження заповідача;
- має бути викладений так, щоб його зміст не викликав сумнівів при оформленні спадщини.
Посвідчення заповіту
Посадова або службова особа спочатку встановлює особу заповідача за документами, передбаченими статтею 43 Закону України «Про нотаріат». При цьому документи на майно, яке заповідається, подавати не потрібно.
Процедура підписання
Заповіт може бути:
- написаний заповідачем власноруч;
- надрукований технічними засобами;
- записаний посадовою особою зі слів заповідача (у такому випадку він обов’язково зачитується уголос перед підписом).
Заповідач підписує заповіт особисто у присутності посадової або службової особи. Якщо через стан здоров’я він не може цього зробити, підпис здійснює інша фізична особа за його дорученням із зазначенням причини у посвідчувальному написі.
Не можуть підписати заповіт замість заповідача:
- особа, на користь якої заповідається майно;
- посадова або службова особа, яка посвідчує заповіт.
Свідки
Заповіт посвідчується у присутності щонайменше двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
НЕ можуть бути свідками:
- Посадова особа, яка посвідчує заповіт.
- Особа, на яку складається заповіт (спадкоємець).
- Члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців.
Свідки зачитують заповіт уголос і ставлять на ньому свої підписи. До тексту заповіту вносяться відомості про цих свідків.
Примірники
Заповіт складається у двох примірниках:
- Один залишається у військовослужбовця.
- Другий передається командиром (начальником) до Міністерства юстиції для внесення в реєстр.
Хто не має права посвідчувати заповіт
Посадові та службові особи не можуть посвідчувати заповіти:
- на своє ім’я або від свого імені;
- на ім’я або від імені свого чоловіка чи дружини;
- на ім’я або від імені своїх родичів чи родичів чоловіка/дружини: батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер.
Нотаріальна таємниця
Посадові та службові особи, які посвідчують заповіти, зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю. Цей обов’язок поширюється також на свідків та інших осіб, яким відповідна інформація стала відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків. За порушення нотаріальної таємниці передбачена відповідальність у порядку, встановленому законом.
Юридична сила таких документів така сама, як і у нотаріально посвідчених, якщо вони оформлені відповідно до Цивільного кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 419.
Українська 
English